Новобілоуська громада попрощалася із полеглим Героєм, мешканцем села Кувечичі — Снітком Сергієм Сергійовичем
Новобілоуська сільська територіальна громада схилила голови у глибокій скорботі… Живим коридором, на колінах та з невимовним болем у серці 11 травня ми зустріли нашого мужнього Захисника.
Мешканець села Кувечичі, солдат Сергій Сергійович Снітко повернувся додому «на щиті».
Наш мужній воїн до останнього подиху стояв за рідну землю, віддавши за свободу та мирне майбутнє найцінніше — своє життя. Тепер він у лавах небесного воїнства, а в наших душах — вічна пам’ять про його подвиг.
Понад два з половиною роки Сергій був для нас зниклим безвісти. Два з половиною роки родина жила між відчаєм та крихкою надією. І ось ми дізналися гірку правду, яка болить сильніше за будь-які слова. Сергія більше нема з нами.
Ми попрощалися не просто з воїном. Ми попрощалися з людиною, яка мала мрії, будувала плани та понад усе любила життя. З люблячим сином, чудовим братом, коханим чоловіком, чуйним батьком і вірним другом, на якого вдома до останнього чекала дружня родина.
Снітко Сергій Сергійович народився 30 серпня 1992 року в селі Орлівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області. У великій працьовитій родині пройшли його перші дитячі роки, де він фізично загартовувався, ніби з дитинства готувався до дорослого життя. З часом родина переїхала до села Кувечичі, де Сергій закінчив Кувечицьку неповну середню школу. А після закінчення Павлівської середньої школи, вступив до профтехучилища, по закінченню якого отримав професію будівельника.
Працював на різних роботах, але у перший день повномасштабного вторгнення вже мав чітку життєву позицію, він, не вагаючись, пішов добровольцем захищати Чернігів. І в нерівному бою під Новоселівкою був важко поранений.
Однак після шпиталю Сергій одразу приєднався до лав ЗСУ, в 110 бригаду. Півтора роки перебував на різних позиціях. Захищав східні кордони України. Мав позивний «Отаман».
У жовтні 2023 року в бою на Авдіївському напрямку, де земля горіла від артобстрілів, протягом п’яти днів тримав із побратимами позиції. Сергія було знову тяжко поранено… Але з цього часу зв’язок із ним обірвався.
Два з половиною роки невідомості… Два з половиною роки кожен день між надією і страхом. І лише 30 квітня 2026 року родина отримала сповіщення, що солдат Снітко Сергій Сергійович, стрілець-помічник гранатометника стрілецького взводу стрілецької роти 63 окремого стрілецького батальйону відданий Військовій присязі на вірність українському народу, під час виконання бойового завдання у районі села Авдіївка Покровского району Донецької області загинув 25 жовтня 2023 року. Йому назавжди 31...
У серпні 2025 року Сергія було нагороджено медаллю «За оборону Чернігова»... Нагороду отримала родина.
Сергій віддав своє завтра за кожного з нас. Його земний шлях обірвався на війні, але пам’ять про його подвиг тепер житиме вічно. Висловлюємо найщиріші співчуття дружині, сину, батькам, рідним і близьким Захисника. Разом із вами сумуємо, схиляємо голови в глибокій скорботі та поділяємо ваш біль.
Сергій був справжнім Героєм — мужнім, відданим, незламним. Він віддав найдорожче — своє життя — за мир і свободу України, за наше майбутнє. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях, а пам’ять про нього житиме вічно. Нехай світлі спогади про нього дають вам сили пережити цю тяжку втрату. Нехай поруч будуть люди, які підтримають у цю темну годину.
Вічна і світла пам’ять Герою!
