Новобілоуська громада провела в останню путь свого Героя — Редька Владислава Юрійовича
«На щиті» повернувся додому житель села Хмільниця Редько Владислав Юрійович.
Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом знову торкнулися нашої громади. Невимовне горе і невтихаючий біль переживає нині все село Хмільниця. У суботу, 25 травня, громада попрощалася з молодшим лейтенантом поліції Редьком Владиславом.
Владислав 19 травня отримав поранення, виконуючи бойове завдання на Харківському напрямку, а вже 22 травня його не стало.
Владислав віддав своє життя в бою за волю України, за честь і достоїнство свого народу. Загинув за нас, за мир у нашій країні, за спокій у нашому домі.
Новобілоуська сільська територіальна громада, жителі Хмільницького старостинського округу схилили голови в жалобі за загиблим воїном, якому не судилося прожити довге й щасливе життя. У воїна воно героїчне і коротке водночас, довжиною всього в 31 рік. Односельці, стоячи на колінах, зустрічали траурний кортеж, який востаннє віз загиблого воїна до рідної домівки. Гіркотою і болем був сповнений цей день для всіх мешканців громади, а насамперед для рідних, близьких, друзів, однокласників, побратимів та знайомих загиблого, які прийшли провести його в останню дорогу.
Траурний мітинг пам’яті по загиблому воїну відбувся на кладовищі в селі Хмільниця, де присутні разом із протоієреєм Романом, священнослужителем місцевої Святовоскресенської церкви здійняли до Бога молитву за убієнного воїна Владислава.
Владислав боронив Україну, рідне село, кожного з нас. Воював за наші світлі дні й тихі ночі. Немає слів, щоб висловити всю тугу та біль. У глибокій скорботі присутні схилили голови перед батьками, які виховали такого чудового сина, справжнього патріота нашої країни.
На траурному мітингу загиблому Владиславу віддали останні військові почесті. Батькам та дружині вручили прапор України, який почесна варта зняла з домовини. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют, який пронизав небо над селом. Поховали Героя біля його друзів, таких же вірних синів своєї Батьківщини. Спочивай із миром, Владиславе. Сумуємо, шануємо, пам’ятаємо...
Герої не вмирають! Вони стають зірками в небі, янголами-охоронцями в Небесному легіоні. Нехай добрий, світлий спомин про захисників стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних колег, друзів, бойових побратимів. Усіх, хто їх знав, любив та шанував.
