19 травня — День пам’яті жертв політичних репресій
19 травня, в третю неділю травня – День пам’яті жертв політичних репресій. Відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року на вшанування десятків тисяч людей, розстріляних комуністичним режимом, сотень тисяч кинутих у в’язниці й табори, на заслання чи примусове психіатричне лікування. Кількість цих мучеників Україні досі неможливо підрахувати.
Більшовики одразу після Жовтневого перевороту 1917 року взяли курс на політичний терор. З осені 1918 року він набув статусу офіційної політики радянської влади. В Україні “червоний терор” було розпочато з перших днів вторгнення більшовицьких загонів на початку 1918 року. Великий терор – масштабна кампанія репресій громадян, розгорнута в СРСР у 1937–1938 роках з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
Через терор і репресії пройшли усі верстви українського суспільства: від науковців і митців до робітників і селян.
Радянська влада намагалася приховати сліди злочинів – місця поховань робила «режимними об’єктами» КГБ, розрівнювала бульдозерами, забороняла доступ до відповідних архівів.
Одним із символів тих подій став Биківнянський ліс під Києвом. Це найбільше в Україні місце масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. За різними даними, останній спочинок тут знайшли від 20 до понад 100 тисяч осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних у позасудовому порядку органами НКВД у Києві. Тут покоїться прах Михайля Семенка, Майка Йогансена, Михайла Бойчука, Федора Козубовського, митрополита УАПЦ Василя Липківського та інших жертв сталінського Великого терору.
«Великий терор» на Чернігівщині як складова комуністичних політичних репресій
5 серпня 1937 року була заснована трійка у складі першого секретаря Чернігівського обкому КП(б)У П.Маркітана, начальника УНКВД по Чернігівській області М. Корнєва та Склярського.
В УСРР для проведення державного терору було створено 45 міжрайонних оперативних груп. З них на території області 7 – в Чернігові, Конотопі, Ніжині, Глухові, Прилуках, Ромнах, Городні.
Липневий ліміт 1937 року – для Чернігівщини - 300 чоловік розстріляних і 1300 заарештованих. Потім ліміти збільшили…
Упродовж 1937 року ліміти на арешти і розстріли підвищувалися ще шість разів. який постійно збільшувався.
Із 9 серпня 1937 року до 26 вересня 1938 року «трійка» винесла вироки 8108 заарештованим, причому лише 8 осіб було звільнено, 4367 осіб вбито, ув’язнено — 3733 особи.
У вересні 1938 р. Олексія Федорова обрано першим секретарем Чернігівського обкому КП(б)У. Тільки з досліджених документів тепер відомо: він безпосередньо причетний до вбивства 297 осіб, ув’язнення у сталінських таборах – 147 осіб.
Місця масових розстрілів на Чернігівщині (приклади):
У Чернігові розстрілювали в підвалі будинку НКВС (навпроти центрального ринку, зараз там міська санепідемстанція), а ховали трупи біля с. Халявин Чернігівського району Чернігівської області, тепер там пам’ятний знак і хрест.
У Ніжині – в будинку НКВС і церкві на базарі. Там встановлено пам’ятний знак.
Пам’ятний хрест односельцям – жертвам комуністичних репресій та Голодомору-геноциду в с. Сокиринці Срібнянської селищної громади Прилуцького району Чернігівської області встановлено з ініціативи та на кошти громади.
Катування, розстріли невинних без суду і слідства, депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося, що все це з падінням радянської системи назавжди залишилося в історії. Однак, після вторгнення росії в Україну ідеологічні спадкоємці тоталітарних режимів у росії знову принесли ці жахіття на українську землю.
За повідомленням Українського інституту національної пам’яті
