Мітинг-реквієм у селі Кувечичі
У селі Кувечичі відбувся мітинг-реквієм, присвячений Дню спаленого села в роки Другої світової війни та відкриттю меморіальних стендів загиблим односельчанам під час повномасштабного вторгнення росії в Україну в лютому-березні 2022 року.
79 років минуло відтоді, як замовкли останні постріли гармат Другої світової війни, але жителі села й досі з сумом і пекучим болем згадують 184 невинних мирних жителя свого села, які живцем були спалені фашистами в далекому 1943 році. Цей злочин не має строку давності. Глибокі рани від нього болять і досі. І рани від болючої втрати посилюються. Адже в нашій країні знову ллється кров, ворог топчеться по українській землі й ми ховаємо кращих синів України.
На мітингу-реквієм присутні віддали шану загиблим жителям Кувечичів, життя яких забрала сьогоднішня війна: Герою України Шуляку Роману Михайловичу, Котову Юрію Олексійовичу та Скреці Миколі Івановичу. На їхню честь було відкрито пам’ятні меморіальні стенди. Право відкрити меморіальні стенди надали рідним загиблих — Шуляк Олені Володимирівні, Котовій Ірині Миколаївні та Скреці Антоніні Григорівні.
Мітинг-реквієм відвідали заступник сільського голови з питань діяльності виконавчих органів Юрій Ткаченко, староста Кувечицького старостинського округу Тетяна Купрієнко, директор КЗ «Центр культурних послуг» Юлія Ільєнко, голова ветеранської організації села Кувечичі Віталій Голець.
«У 1941 році з Кувечичів на фронт пішло 198 чоловіків. І лише 71 із них повернувся додому живим. Наше село було в окупації з вересня 1941 року. 28 квітня 1943-го між селами Довжик та Кувечичі партизанський загін влаштував засідку, і в ході запеклих боїв було знищено 7 ворожих автомобілів, убито 78 солдатів, одного офіцера та двох солдатів було взято в полон. Одна машина не була знищена, і вже за кілька годин над селом кружляли ворожі літаки. Мешканці села намагалися врятуватися, але ворожий кулеметний вогонь не давав цього зробити, а в дорозі вже їхав каральний загін. Наше село палало... Із 340 дворів було спалено 270-ят. Через деякий час жителі села почали повертатися, але жити було ніде. Тулилися по кілька сімей у вцілілих хатах і по землянках. Але згодом до села знову приїхав каральний загін. Спіймав мешканців, які вільно ходили вулицями Кувечичів, і в сусідньому селі Антоновичі спалив їх заживо. Кувечичі були звільнені з окупації 21 вересня 1943 року. Здавалося, що ті трагічні 1940-ві роки більше ніколи не повернуться. Ніхто й подумати не міг, що через десятиліття наше село знову опиниться в окупації і ми знову опинимся в далекому 1941-му. 24 лютого 2022 року о 4 голині ранку, так само, як і фашисти, російські окупанти почали наступ на нашу рідну Чернігівщину. І вже на наступний день, 25 лютого, ворожі колони їхали нашим селом. Український прапор, який майорів у центрі села, став символом нашої незламності. Він першим зустрів ворожі російські колони, по ньому топтався брудний чобіт російського окупанта… Українці — незламна нація, яка завжди бореться за свою незалежність та самовіддано чинить супротив ворогу. І сьогодні ми відкриваємо меморіальні стенди в пам’ять про наших односельців, які зустрілися з окупантом, проявили стійкість духу і віддали своє життя за Україну. Пам’ять про них завжди житиме в наших серцях», — звернулася до присутніх Тетяна Купрієнко.
«На долю кожного українського покоління випадає боротьба за свою рідну землю, волю та незалежність. На жаль, не лише наші діди та прадіди застали велике горе під назвою війна. Це горе спіткало й нас. Трагічні сторінки історії випали й на наше покоління. І знову село Кувечичі опинилося в руках окупантів, які їхали на ворожій техніці знищувати український народ. На цьому місці ми бачимо меморіальну дошку з іменами загиблих у Другій світовій війні, а поруч із ними нові меморіальні стенди на честь загиблих у сьогоднішній війні. Ці меморіальні дошки встановлено за підтримки СВК «Полісся» та Новобілоуської сільської ради. Вони вічно нагадуватимуть нам про пережите горе. Нехай живими повертаються додому наші хлопці, хай найшвидше настане Перемога України і більше ніколи не поповнюватимуться списки загиблих у цій війні. Війна триває, але ми пам’ятаємо всіх мешканців нашої громади, всіх Героїв, які віддали своє життя за нашу з вами свободу та мирне небо. Слава Україні! Героям слава!», — звернувся до присутніх Юрій Ткаченко.
Опісля відкриття меморіальних стендів присутні вшанували загиблих хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіалів пам’яті. По всіх загиблих пролунав дзвін пам’яті…
Обеліски й пам’ятники в центрі Кувечичів нам щодня нагадують про війну, людське горе та незламність української нації. Новобілоуська сільська територіальна громада схиляє голову в журбі та жалобі перед усіма загиблими Героями і щодня згадує тих, хто віддав за нас своє життя. Високу ціну платить Україна за незалежність… Тисячі людей віддали своє життя за наше майбутнє. Пам’ятати про них — наш святий обов’язок!
