До Дня пам’яті жертв політичних репресій
У третю неділю травня українці вшановують жертв радянського політичного терору.
День пам'яті жертв політичних репресій — щорічний національний пам'ятний день в Україні, запроваджений Указом Президента від 21 травня 2007 року.
Цьогорічне вшанування 21 травня вдруге проводиться в час відкритого повномасштабного збройного вторгнення Російської Федерації в нашу країну, яке наочно показало, що рашистський режим президента Російської Федерації В. Путіна потворно наслідує усі ганебні методи політичних репресій часів комуністичного тоталітарного режиму. Він у XXI столітті на українських землях здійснює систематичну організацію та провадження масових вбивств, страт, катувань, депортацій, створення штучних умов для виникнення голоду та інших видів масового фізичного терору, переслідування з етнічних, національних, релігійних, політичних та інших мотивів, вчинення дій геноциду Українського народу.
Що було під час панування комуністичного тоталітарного режиму
Один із найжахливіших комуністичних злочинів в Україні — «Великий терор» 1937-1938 років. Сотні тисяч українців – від наукової та творчої інтелігенції до селян – стали жертвами політичних репресій комуністичного режиму, пройшовши через в’язниці, заслання, табори, примусове психіатричне лікування. Десятки тисяч людей були розстріляні.
Масові репресивні операції у 1937–1938 роках мали упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію». За період «Великого терору» на території УРСР було засуджено майже 200 тисяч осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. На решту чекали в`язниці та виправно-трудові табори.
Для населення часи «Великого терору» позначені тотальним страхом та недовірою. Буденними речами стали річні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу.
Кількість жертв політичних репресій в Україні досі неможливо підрахувати. Адже радянська влада всіляко приховувала сліди своїх злочинів: місця поховань ставали режимними об’єктами КДБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, повністю закривався доступ до відповідних архівів.
На Чернігівщині символом радянського злочину того часу стало місце таємного поховання жертв політичних репресій комуністичного режиму 1937–1938 років під Черніговом у лісі поблизу села Халявин Новобілоуської територіальної громади Чернігівського району (20-й кілометр Гомельського шосе), на якому встановлено пам’ятний знак «Жертвам сталінських репресій 30-40-х – початку 50-х років ХХ століть».
В області для організації державного терору було створено 7 міжрайонних оперативних груп – у Чернігові, Конотопі, Ніжині, Глухові, Прилуках, Ромнах, Городні.
За неповними даними протоколів «трійки» при управлінні НКВС в області (до якої входили перший секретар Чернігівського обкому КП(б)У, начальник управління НКВС у Чернігівській області, обласний прокурор) за період із серпня 1937 року по вересень 1938 року було розстріляно 4 367 осіб, відправлено до тюрем – 3 455 осіб. При цьому керівництво Чернігівського обласного управління НКВС неодноразово просило збільшити «ліміти репресій».
Разом із «ворогами народу» репресували членів їх родин. Так, на кінець 1937 року в області заарештовано 189 дружин репресованих. У 1938 році у дитячих будинках на Чернігівщині держава примусово утримувала 200 дітей.
Варто пам’ятати, що тодішній перший секретар Чернігівського обкому КП(б)У Олексій Федоров як член позасудової «трійки», з 21 вересня до 30 жовтня 1938 року причетний щонайменше до розстрілу 297 осіб, ув’язнення у сталінських таборах – 147 осіб.
Наслідками комуністичного терору в Україні стало нищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
Рашизм — спадкоємець комуністичних катів
Для цивілізованого світу категорично неприйнятні такі прояви тоталітаризму як голодомори, депортації, політичні переслідування й цькування за соціальними та іншими ознаками, а особливо фізичне знищення людей.
Рашизм – новий різновид тоталітарної ідеології та практики, який лежить в основі режиму, що сформувався у Російській Федерації під керівництвом президента В.Путіна та ґрунтуються на традиціях російського шовінізму й імперіалізму, практиках комуністичного режиму СРСР та націонал-соціалізму. Такий висновок зроблено у Заяві Верховної Ради України «Про визначення існуючого в Російській Федерації політичного режиму як рашизму та засудження його ідеологічних засад і суспільних практик як тоталітарних та людоненависницьких» від 2 травня 2023 року.
У Заяві Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» від 14 квітня 2022 року серед іншого констатується послідовність і системність політики Російської Федерації, націленої на масове знищення населення України, порушення суверенітету і територіальної цілісності та ліквідації національної державності України, дії Збройних сил Російської Федерації на території України проти цивільного населення здійснюються з наміром знищити, повністю або частково, Український народ як окрему національну спільність.
Тільки завдяки героїчним діям Збройних Сил України, всього нашого спротиву на території Чернігівської області війська російського агресора вже на початку квітня 2022 року були повністю викинуті за її межі й не встигли організувати системний політичний терор. Проте, і всі ті воєнні злочини проти мирних мешканців, військовополонених, здійснені ворогом, болючі й викликають безумовне засудження та відплату.
Так, у селі Ягідне під Черніговом понад 350 людей (з них майже 70 дітей) окупанти майже місяць утримували у невеликому підвалі школи, зрідка дозволяючи вийти на вулицю. 11 осіб померли від задухи, кількох розстріляли, ще декілька підірвалися на мінах.
У багатьох населених пунктах катували й розстрілювали місцевих мешканців.
В приміському Анисові, який неодноразово зазнавав обстрілів рашистів, вороги двічі бомбардували корівники та склади з врожаєм, авіабомбами знищені сотні голів худоби. Це не дурість і не просто злочин, а елемент спроби здійснення злочинної політики організації штучного голоду, щоб вцілілих українців перетворити на мовчазних рабів за шматок їжі та ковток води. Так сучасні рашисти намагаються наслідувати дії організатора Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. Й. Сталіна.
Сьогодні Україна демонструє світові надзусилля в боротьбі проти безжального агресора, визволенні всієї території нашої держави від рашистів. Спираючись на допомогу іноземних друзів та партнерів, українці захищають не тільки свою країну, а виборюють тим самим мир у всьому світі.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті
