Рудка
Село Рудка засноване не пізніше ІІ чверті ХVІІ століття (на сайті ВРУ історична дата утворення — 1720 рік). Вперше воно згадується в універсалі гетьмана Юрія Хмельницького 1660 р. про пожалування сіл Мохнатина, Юр’ївки та Рудки П’ятницькому монастирю Чернігова.
У 1736 році в Рудці з «деревнями» проживало 34 козацькі родини, у 1765-67 роках — 11 козацьких родин і 28 селянських — підданих П’ятницького монастиря. В цей час (1759-64 роках) тут збудовано дерев’яну Георгіївську церкву, існував приїжджий двір монастиря. Проживали священик, два церковники, козаків виборних 3-3, підпомічників 8-11, посполитих монастиря 38-49.
За даними на 1859 рік у казенному, козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 717 осіб (360 чоловіків та 357 жінок), налічувалося 155 дворових господарств, існувала православна церква.
На 1886 рік у колишньому державному і власницькому селі Довжицької волості мешкало 926 осіб, налічувалося 176 дворових господарств, існували православна церква, постоялий будинок, вітряний млин.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 970 осіб (487 чоловіків і 483 жінок), з яких всі — православної віри.
В лютому 1931 року створено колгосп імені Кагановича з 23 господарствами. В 1929-30 роках проходили виступи проти компанії землеустрою. До сільради ввійшло три населені пункти Рудка (452 чол. 79 госп.), Березівка (361 чол. 74 госп.) і хутір Янівка (203 чол. 46 госп.) разом 1016 чоловік і 199 господарств.
У Другій світовій війні брали участь 288 жителів села, 162 з них загинуло. 5 лютого 1965 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Довжицьку, Пльохівську, Рудківську, Хмільницьку та
Шибиринівську Ріпкинського району — до складу Чернігівського району.
Поблизу села виявлено поселення та курганний могильник часів Київської Русі.
