Кувечичі
Село має давню історію, яка бере свій початок у сиву давнину. Походження і значення назви села достеменно невідомі. Імовірно, що назва села походить від слов’янського «ковачич», що в перекладі на сучасну українську мову означає «коваль». Слово «ковачич» існує з незмінним значенням у ряді європейських мов, саме воно найбільш імовірно стало основою назви села, яка згодом трансформувалася. За переказами старожилів у селі здавна існували одна-дві кузні, які, ймовірно, у давні часи користувалися попитом у населення.
Письмові згадки про село трапляються в різних документах, ось деякі з них:
У «Виписці з Коронної метрики, стосовно Київської, Волинської та Подільської губерній», складеної у 70-і роки XVII ст., читаємо:
«1619 г. марта 12. В Любецком старостве предохранение для Мильковича кувечицкаго ґрунту и Борку над Пакулею (В Черниговском уезде в III стане речка Пакулька (Пакуль) и островокъ Бильдячинъ и пашни в Смолихове и Серхове с дубровами».
У документі про продаж земель у наших краях від 1572 року знаходимо:
«Я, Гришко Уласович, мещанин государский любецкий, воспол с братьею моею Филоном а Иваном, сознаваем сами на себе тим нашим листом, кому будет потреба того ведати, иж продали есмо по своей доброй воли, Евхиму Ивановичу Ревячичу часть свое земли пашенное проробленное… А при том листе были люде добріе и тому добре зведомые пан Григорий Иванович Юцович, а пан Богдан Милкович кувечицкий, бояре государские Любецкіе, а пан…»
А також від 1610 року:
«Я, Лукаш Болотович, кувечицкий возний генерал воеводства Киевского, а я, Ганна Милковичовна, молжонка его мененного пана Лукаша Болотовича, чиним явно и визнаваем сами продали пашню неподалеку Любеча священнику Пятницкому любецкому отцу Григорию Борисовичу».
Зрозуміло, що в середні віки село вже існувало і було досить великим. Згадується воно й у більш пізніх документах, що дозволяє стверджувати існування села з незмінною назвою з сивої давнини і до наших днів.
За даними на 1859 рік у козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 754 особи (380 чоловіків та 374 — жінок), налічувалося 90 дворових господарств.
Станом на 1886 рік у колишньому державному та власницькому селі Довжицької волості мешкало 1002 особи, налічувалось 224 дворових господарства, існували постоялий будинок, лавка, вітряний млин, крупорушка, маслобійний завод.
У 1888 році була збудована церква Святого Духа.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1146 осіб (580 чоловіків та 566 — жінок), з яких 1138 — православної віри.
28 квітня 1943 року нацистами було спалено 270 дворів села Кувечичі, загинуло 160 жителів.