Новобілоуська громада
Чернігівська область, Чернігівський район
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Мохнатин

Дата: 03.08.2022 15:03
Кількість переглядів: 57

 

Село Мохнатин — центр Мохнатинського старостинського округу, якому підпорядковане село Юр’ївка. Воно розташоване за 20 км від райцентру і залізничної станції Чернігів. Перша писемна згадка про Мохнатин належить до 1660 року. Універсалом гетьмана Юрія Хмільницького від 22 січня 1660 року село закріплено за «Черниговским девичьим монастырем как древняя собственность его». Під час полкового адміністративно-територіального устрою підпорядковане Любецькій сотні.

Про час заснування і походження назви села знаходимо відомості у книзі Філарета (Гумілевського): «Когда-то он расположен был на горе на правой стороне ручья Бычалки, иначе Струги, в версте к западу от нынешнего поселения; берега ручья топкие й покрытые мхом, давшие имя поселенню, и возвышенность горы доставляли Мохнатину безопасность почти недоступную. Гора ныне называется старым Мохнатиным; на ней находят серебрянные польские монеты. Последние показывают собою, что поселение Мохнатина на новом, открытом и удолистом месте последовало уже после польского владычества».

З 1663-го село входило в  Білоуську сотню Чернігівського полку Гетьманщини. З 1782 року — до складу Довжицької волості, з 1930-го — до Чернігівського району.

Поблизу Мохнатину виявлено поселення і кургани періоду Київської Русі (X-ХІІІ ст.), біля Юр’ївки — поселення IX-ХІІІ ст., знайдено також скарби римських монет І-ІІІ ст. н.е.

        У 1692 році коштом Івана Мазепи в Церкві села Мохнатин створено іконостас із гербом Мазепи.

За даними на 1859 рік у казенному, козацькому і власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 769 осіб (392 чоловічої статі та 377 — жіночої), налічувалося 155 дворових господарств, існувала православна церква.

Станом на 1886 у колишньому державному й власницькому селі Довжицької волості мешкало 821 особа, налічувалося 161 дворове господарство, існували православна церква, постоялий будинок, 3 вітряних млини.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1146 осіб (609 чоловічої статі та 537 — жіночої), з яких 1043 — православної віри.

 

Відомості про церкву

Наприкінці ХVІІ століття Рудківський священик Пилип Петров купив у Леонтія Полуботка в селі Рудня (Редьківка Ріпкинського району) стару дерев’яну церкву і разом із копією відомої чудотворної ікони Божої Матері перевіз у Мохнатин, що входив тоді до Рудківської парафії, а Чернігівський архієпископ Лазар Баранович затвердив нову парафію в Мохнатині.

У 1771 році на місці старої була збудована нова Покровська церква, а її головною святинею довгі десятиліття залишалася чудотворна ікона, копії якої й досі можна побачити в Мохнатині та навколишніх селах. Ось якою бачили цю ікону більше ста років тому: «В лівій руці Божа Мати тримає дитину, у якої в лівій руці згорнута хартія, а правою рукою дитина благословляє. Обоє в одязі із зорями, на правій руці Божої Матері видно шрам. В горі ікони напис: «Істинноє подобіє і міра ікони пресвятої Богородиці в Рудні».

Вклонитися чудотворній іконі йшли до Мохнатина і прості люди, і можновладці. Свідченням тому є Євангеліє 1688 року видання, власноруч підписане 1692 роком писарем Чернігівського полку, а згодом гетьманом України Іваном Скоропадським.

В іконостасі церкви було зображено герб гетьмана Івана Мазепи. Збереглася у храмі й чаша келих, подарована Іваном Мазепою. Вона добре відома по малюнку Тараса Шевченка. Змалював її Тарас Григорович у 1846 році, на той час вона вже була в архієрейській ризниці в Чернігові.

Однак у Мохнатині побутує переказ, що великий Кобзар все ж таки бував у цьому населеному пункті. В селі є липа, яку називають Шевченківською. Найновіші дослідження життєпису поета справді фіксують можливе його перебування в цих селах, щоправда задовго до змалювання церковної чаші. У «Шевченківському словнику» 1976 року видання читаємо: «Шевченко проїжджав у Лоєв у 1829 році у складі валки П.Енгельгарда по дорозі у Вільно». Білоруське місто Лоєв розташоване потойбіч Дніпра, вище Любеча. Отже, валка, з якою їхав п’ятнадцятилітній Тарас Шевченко у далеке Вільно, їхати до Лоєва могла давнім шляхом із Чернігова на Любеч, тобто через Мохнатин.

На початку ХХ сторіччя місцеві дослідники виявили у Мохнатинській церкві пожовклий рукопис під назвою «Чуда Пресвятой Богородицы Мохнатинской, деящиеся от образа ея Чудовного».

Перший запис у цій книзі позначений 1691 роком, останній — 1781-им. Вона містила оповідання про 626 чудес, пов’язаних головним чином із чудодійним зціленням від хвороб.

Вклонитися Мохнатинській Божій Матері, просити в неї заступництва, приїздили численні богомольці з України та Білорусі. З-поміж них зустрічаємо імена представників добре знаних козацько-старшинських родин Войцехівських, Забіл, Красовських, Лизогубів, Максимовичів, Мокриєвичів, Міклашевських, Полуботків, Тарновських та інших. Особливу увагу до ікони і Мохнатинської церкви виказував гетьман Іван Мазепа, коштом якого у храмі було збудовано іконостас, який прикрашали його фамільні герби. Тут зберігався також потир із написом: «Во благовременное рементарство щасливого пановенья своего і ясновельможний Его милости пан Іоан Мазепа Гетьман войск Его Царского Пресветлого Величества Запорожских сей келюх до храму Пресвятая Богородицы надал Року 1697».

 

По церковним записам у Мохнатині проживало:

1770 р. — 814 жителів;

1790 р. — 866 жителів;

1810 р. — 924 жителі;

1830 р. — 943 жителі;

1850 р. — 945 жителів;

1860 р. — 971 житель.

Із Румянцевської описі Малоросії за 1776 рік можна бачити, що Мохнатин належав П’ятницькому монастирю.

В 60-х роках ХХ століття церква повністю зруйнована.

 

Визначні дати і події

 

3 1 грудня 1920 року проведено загальні збори людей с. Мохнатин. Повісткою дня було створення комітету незаможних селян, як утвердження радянської влади і виходу із затяжного стану селян. Головою комнезаму став Бруй Іван.

24 травня 1925 року утверджена Артіль під назвою «Новая жизнь»

У 30-их роках утворені колгосп імені М.Коцюбинського (голова Заворотний Павло Павлович), колгосп «Поліський господар» (голова Павенко Денис Петрович), колгосп «Червона слобідка» (голова Савенок Фадій Пилипович).

В 1939 році колгоспи об’єдналися в один — колгосп імені М.Коцюбинського. На чолі його став Овчинник Марк Омелянович. Об’єднаний колгосп імені М.Коцюбинського (с.Мохнатин) і колгосп імені Леніна (с.Юр’ївка) в 1959 році отримав назву імені Леніна.

1948, липень – районна газета друкує вірш А.Рожаліна «Ланкова Ніна Симончук» із колгоспу ім.Коцюбинського с. Мохнатин.

1954, 11 серпня – до цього дня існувала Юр”ївська сільрада.

1954,11 серпня – згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР об’єднано сільські ради Чернігівського району: Рудківську та Мохнатинську сільради в одну Мохнатинську сільраду з центром в селі Мохнатин.

1959, квітень – в с.Юр’ївка почалися роботи по радіофікації.

1960, листопад – введено в експлуатацію нове приміщення амбулаторії.

1967-69 – в село переселилися жителі с.Сивки.

1967, січень – на обласних змаганнях із кульової стрільби серед школярів команда Мохнатинської школи здобула перше місце і кубок облвно та диплом першого ступеня.

70-і роки – поблизу села знімався художній фільм «Дикий мед».

1971, вересень – у Юр’ївці створено «Парк Героя Радянського Союзу капітана Бондаря» (біля його могили).

1975, жовтень – в Мохнатині забудовується нова вулиця, будинки для спеціалістів сільського господарства.

1985, лютий – представники сільгосппідприємства Петро Гончаров і Наталія Строга стали переможцями у лижних гонках району на дистанціях 3 і 5 км. У командному заліку також перемогли представники КСП.

1987 – в Мохнатині відкрито нове приміщення відділення зв’язку.

1993, травень – голова КСП «Мохнатинське» О.С.Масюк делегат Всеукраїнського з’їзду представників колективних сільгосппідприємств у Києві.

1995, лютий – управління сільського господарства та продовольства райдержадміністрації, райком профспілки працівників АПК визнало переможцем у трудовому суперництві серед господарств району мохнатинське сільгосппідприємство (голова О.С.Масюк).

1995 – завершено будівництва приміщення нової школи.

1997, січень – за підсумками роботи в 1996 році виконком Мохнатинської сільради (голова М.М.Назаренко) визнано переможцем за зразкове ведення бухгалтерського обліку звітності, збереження матеріальних цінностей.

1998, квітень – на першості району з волейболу чемпіоном стала команда з с. Мохнатин.

2006, липень – ввійшла в дію Мохнатинська АТС на 80 номерів.

2007, лютий – випускниця Мохнатинської ЗОШ І-ІІ ступеня, Бессараб Ганна Аркадіївна на відкритому чемпіонаті Чернігова та області ФСТ «Україна» з лижних гонок зайняла два перших місця.

2007, березень – випускниця Мохнатинської ЗОШ І-ІІ ступеня Варвинець Ірина Анатоліївна зайняла І місце у змаганнях із лижних гонок на дистанції 3 км програми «Білої олімпіади» ФСП «Колос» агропромислового комплексу України. У грудні 2007 року Ірина зайняла ІІ місце в Кубку України з лижних гонок серед дівчат на дистанції 5 км.

2008, вересень – випускниця Мохнатинської ЗОШ І-ІІ ступенів Бессараб Ганна Аркадіївна зайняла два перших місця на відкритому чемпіонаті області.

2008,лютий – випускниця Мохнатинської ЗОШ І-ІІ ступеня Варвинець Ірина Анатоліївна у Всеукраїнських змаганнях із біатлону в гонці на 3 та 5км зайняла І місце.

2009 – в селі Юр’ївка до газової мережі підключено 43 селянських господарств.

2010 – в селі Мохнатин відбулося свято запалення факела, що знаменує завершення будівництва газогону.

2010 – Ірина Варвинець взяла участь у чемпіонаті України серед юнаків та дівчат на Всеукраїнських змаганнях серед ДЮСШ, СДЮШОР, УФК — 1 місце.

2012,  травень – керуючий Чернігівською єпархією Української Православної Церкви затвердив статут релігійної громади на честь ікони Мохнатинської Божої Матері в с. Мохнатин.

 

Архітектурні пам’ятники

У 1941 році село захопили фашисти. Розстріляно 9 жителів села, спалено 50 господарств. За 4 роки війни з Мохнатина пішли на фронт 320 чоловік. 140 із них загинуло, 168 — нагороджено орденами і медалями.

У 1958 році споруджено пам’ятний знак на могилі радянських воїнів, що загинули в 1943 році під час визволення села.

1970 рік — встановлено обеліск у пам’ять воїнів-односельців, що загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.

Мохнатинський гідрологічний заказник із 1979 р. Болотний масив, розташований біля сіл Довжик і Мохнатин. Площа 136 га.

Освіта

1868-69 н.р. – згадується приватна школа в с. Мохнатин та церковнопарафіяльна школа в с. Юр’ївка;

1888 – в с. Юр’ївка відкрито сільську школу;

1890 – при церкві відкрито церковно-парафіяльна школа;

1919 – церковно-приходська школа реорганізована в Мохнатинське училище І штабу;

1923 – школа перейменована в Мохнатинську єдину трудову радянську школу;

1949 – початкову школу реорганізовано в семирічну;

1956 – семирічну школу реорганізовано в середню;

1995, вересень – відкрито нове приміщення школи;

1997, серпень – середню школу реорганізовано в неповну середню.

 

Заклади культури

1924 – діє сільбуд, де населення обслуговується книгами;

1956 – на базі хати-читальні створюється бібліотека;

1967 серпень – введено в дію Будинок культури на 300 місць.

Відомі люди села

Ятченко Микола Михайлович (1903-1968) член Спілки письменників України, журналіст і кіносценарист, написав драму «Джерело правди», повість «Окрилені», «Голубий шлях». Дитячі і юнацькі роки провів у селах Мохнатин та Андріївка.

 

Симончук Олександр Никифорович — колгоспний механік, у 1936 р., закінчивши Кролевецьку автошколу, водив перші вітчизняні автомашини, працюючи шофером Чернігівської автороти. А коли артіль придбала й собі півторатонку, ще до війни, він був першим водієм у селі.

 

Савенко Григорій Кононович (1926-1984) — тракторист сільгосппідприємства, ветеран війни, учасник штурму рейхстагу в Берліні в 1945 р., на одній із його колон зі своїм другом Єрьоміним Михайлом Васильовичем, закріпив Червоний прапор і викарбував свій підпис на цій колоні. Нагороджений орденом «Червоного прапора», медалями «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною». За трудові здобутки нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

 

Бондар Олександр Панасович (1916-1943) — уродженець с.Булавинівки Новопсковського району Луганської області, гв. капітан, командир ескадрильї 59-го гв. штурмового авіаційного полку 2-ї штурмової авіаційної дивізії 16-ї повітряної армії Центрального фронту. У складі ескадрильї приймав участь в боях під час звільнення Чернігівщини від німецько-фашистських окупантів. Загинув 28.10.1943 р. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 13.04.1944 року. Похований у с.Юр’ївка. На могилі встановлено погруддя Героя. Його ім’ям названо вулиці в Чернігові та Юр’ївці.

 

Омельченко Петро Кирилович (1.01.1941-26.10.1998) — народився в с.Рогощі Довжицької сільської ради (тепер Чернігівського району, Чернігівської області), дитячі та юнацькі роки минули в с.Юр’ївка Мохнатинської сільської ради Чернігівського району, закінчив Мохнатинську  школу, був оперним співаком (бас-баритон) Чернігівської філармонії. В 2019 році на фасаді Мохнатинського БК було встановлено меморіальну дошку.

 

Кабан Наталія Іванівна — бригадир рільничої бригади, делегат ІІІ Всесоюзного з’їзду колгоспників 1969 року.

 

Білоконська Надія Миколаївна — оператор машинного доїння корів із колгоспу ім.Леніна, нагороджена Почесною грамотою Міністерства сільського господарства УРСР за перемогу у Всесоюзному соціалістичному змаганні за збільшення виробництва і заготівель продукції тваринництва в зимово-стійловий період 1979-1980 рока. Нагороджена Почесною грамотою Міністерства сільського господарства УРСР та Українського республіканського комітету профспілки.

 

Фурс Іван Григорович (1918-1974) — районна газета в січні 1964 року повідомляла, що під керівництвом цього спортивного керівника молодь села добивається гарних спортивних результатів, делегат V з’їзду ДТСААФ СРСР.

 

 

 

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора