Відбудеться прощання з нашим загиблим Героєм, мешканцем села Хмільниця — молодшим лейтенантом Нестеренком Андрієм Леонідовичем
Новобілоуську сільську територіальну громаду знову огорнула болюча звістка. Підтверджено загибель нашого Героя, мешканця села Хмільниця — молодшого лейтенанта Нестеренка Андрія Леонідовича, який вважався безвісти зниклим з 27 січня 2024 року.
У п’ятницю, 26 вересня, відбудеться прощання з нашим загиблим Героєм України, який віддав своє життя за свободу і незалежність рідної землі.
11:00 – відспівування у кафедральному соборі Святої Великомучениці Катерини м. Чернігів.
11:45 – просимо всіх односельців вийти та стати у живий коридор від в’їзду в село Хмільниця до рідного дому Героя, щоб віддати йому шану.
12:15 – траурна процесія прибуде до села Хмільниця.
Поховання відбудеться на місцевому кладовищі.
Для вшанування пам’яті прохання приносити лише живі квіти.
Нестеренко Андрій Леонідович народився 18 серпня 1993 року в селі Полісся на Городнянщині, але згодом сім’я переїхала до села Красилівка Козелецького району, де пройшли його шкільні роки, сповнені юнацьких мрій і дружби, яка завжди була для нього великою цінністю. По закінченню школи Андрій вступив до Чернігівського політехнічного університету на спеціальність «Облік та аудит». У 2015 році він отримав диплом бухгалтера, але головним здобутком його життя була родина.
Ще будучи студентом він одружився з коханою Іриною. Разом вони створили затишну атмосферу сім’ї, де панували любов та взаємоповага. Батьківство стало для Андрія особливим щастям. 22 жовтня 2014 року в родині народилася їхня перша донечка Катерина. А в листопаді 2022 року з’явилася ще одна дівчинка – Вікторія. Андрій мріяв про сина, проте донечок любив донестями. Він часто жартував, що його серце належить трьом дівчатам одразу. Він був ніжним татом, який умів і заколисати, і розсмішити , і подарувати почуття безпеки. Його слова до Ірини , що все буде добре, стали не лише підтримкою, а й відображенням його життєвої позиції: оберігати тих, кого любиш.
У трудовому житті Андрій завжди вирізнявся сумлінням і відповідальністю. З 2018 року він працював у ТОВ «ЗОТІК» налагоджувальник ліній розливу, де колеги цінували його за чесність, відповідальність, працелюбність. А ще він умів знаходити спільну мову з кожним.
Андрій був справжнім другом – щирим, відданим, таким, на кого можна було покластися в будь – яку хвилину. Він умів вислухати, підбадьорити, допомогти словом і ділом. У його характері поєднувалися ввічливість і простота, доброта й мужність. Його любили за відкрите серце і добрий гумор. Легкий на підйом, він завжди був готовий до нових вражень і пригод. Родина багато подорожувала Україною : нові місця, маленькі відкриття – усе це було частиною їхнього життя. Андрій мріяв побувати з сім’єю в горах і колись відкрити для родини світ за кордоном.
Великим захопленням Андрія була техніка. Особливу пристрасть він мав до мотоциклів – це стихія, свобода і драйв.
Коли Андрію дали повістку, він не ховався і не шукав виправдань. «Ухилянтом я не буду», - сказав він. Ці слова стали продовженням його життєвої позиції: бути чесним перед собою, перед родиною і перед країною.
2 жовтня 2023 року був призваний у навчальний центр у місто Житомир. З 15 листопада по 22 грудня 2023 року пройшов підготовку у Військовій академії міста Одеса за програмою підготовки осіб рядового сержантського та старшинського складу. Отримав звання Молодший лейтенант. 28 грудня направлений у Донецьку область на Покровський напрямок. Андрій Леонідович Нестеренко з позивним «Серпень» призначений командиром 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини А – 4350 46 ДШВ.
З 25 січня, при виконанні бойового завдання під населеним пунктом Мар’янка, молодший лейтенант Андрій Нестеренко не вийшов на зв’язок. Офіційно безвісти зниклим вважався з 27 січня 2024 року. Офіційне підтвердження про загибель родина отримала 22 вересня 2025 року.
Його шлях обірвався на полі, але світла пам’ять про нього залишиться серед нас – у розповідях, у спогадах, у вдячності за відданість у боротьбі за рідну Україну.
Андрій залишив по собі пам’ять про людину, яка щиро любила життя і вміла ним насолоджуватись.
Андрій був доброю та чуйною людиною. Він любив сім’ю та з повагою ставився до друзів, колег, колективу, бойових побратимів. Нехай світла пам’ять про Андрія завжди живе у наших серцях.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Щирі співчуття рідним і близьким.
