На щиті повертається наш Герой, мешканець села Хмільниця — Заворотний Сергій Михайлович
Із гірким болем і глибоким сумом повідомляємо болючу звістку...
Новобілоуська сільська територіальна громада знову зустрічатиме на щиті свого захисника.
У важких боях за суверенітет і незалежність нашої держави загинув мужній воїн, кулеметник 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини*, солдат, житель села Хмільниця — Заворотний Сергій Михайлович.
Сергій був справжнім воїном, світлою людиною та гідним сином своєї Батьківщини. Він пожертвував життям заради рідної країни, мирного неба, всіх нас і нашого права на свободу та світле майбутнє.
Прощання з Героєм відбудеться 3 липня.
О 9:30 у Чернігівському Кафедральному соборі Святої Великомучениці Катерини відбудеться чин відспівування захисника. Для всіх бажаючих долучитися до церемонії буде надано автобус, який виїжджатиме до Чернігова о 8:15 із села Хмільниця від сільської ради. Поховають Сергія у рідному селі Хмільниця.
Просимо всіх небайдужих із квітами о 10:45 долучитися до створення живого коридору шани — від залізничної колії до рідного дому Героя, що по вулиці Дружби, 55.
Шановна громадо, давайте разом зберемося, щоб із глибокою вдячністю та повагою зустріти полеглого Героя, який віддав за нас своє життя.
Заворотний Сергій Михайлович народився 19 травня 1978 року в селі Хмільниця. За спогадами односельців, він ріс доброю, чуйною та спокійною дитиною. У 1985 році пішов до першого класу. І вже з шкільних років захоплювався чоловічими ремеслами, чітко знав, чого хоче і з особливою цікавістю вчився чомусь новому. Зварювання стало його особистим вибором, тож після закінчення дев’яти класів пішов навчатися улюбленій справі до 18 професійного училища.
Отримавши атестат про середню професійну освіту, Сергій пішов працювати зварювальником на підприємство Чернігівської птахофабрики «Поліські курчата», а потім його запросили на роботу на підприємство «Національна енергетична компанія Укренерго електропідстанція 330 кВ Чернігівська» електрослюсарем.
У 1996 році призивався до лав Збройних сил України. Служив у Національній Гвардії. Після строкової служби повернувся на свою роботу, де керівництво й колеги цінували його щирість, добро й чуйність. Його професіоналізм, відповідальність і сумлінне ставлення до роботи викликали у всіх повагу й довіру. Він завжди виконував поставлені завдання точно й старанно, в потрібну хвилину приходив на допомогу, був надійною опорою у будь-якій ситуації. Своєю працею Сергій Михайлович зробив вагомий внесок у стабільну роботу енергосистеми України. Його людяність і доброта назавжди залишаться в серцях колег.
Сергій мав дуже багато друзів і завжди намагався всім прийти на допомогу: кому машину відремонтувати, кому мотоцикл. Він дуже любив техніку, і у нього завжди все виходило до ладу.
Скромний, спокійний, розсудливий. Він безмежно любив родину, де було багато тепла, поваги й щирості. Любив маму, ставився до неї з особливою повагою і завжди підтримував її. Дружина Жанна була для нього не просто коханою, вона була підтримкою, другом і натхненням. Він дбав про неї, беріг і жив її усмішкою. І з особливою ніжністю ставився до своєї донечки Кароліни. Її сміх був для нього найкращою музикою, а обійми — найбільшим щастям. Із сином Кирилом у Сергія були чоловічі стосунки. Для нього він був прикладом сили, честі, мужності й відповідальності. Навчав працювати, розбиратися в техніці, поважати людей, тримати слово.
У полеглого Героя була мрія — поїхати з сім’єю на море, але, на жаль, вона так і не здійснилася через кляту війну.
У перший день повномасштабного вторгнення Сергій іде захищати рідну землю. І що таке справжня війна відчув уже через декілька днів, побачивши на власні очі під селом Товстоліс. Ніколи не ховався за чужі спини, служив чесно й самовіддано. Воював на Сході. Казав, що це його робота, і з повагою ставився до своїх побратимів. Завжди наголошував: «Куди мої хлопці, туди й я».
Сергій ніколи не жив одним днем. У нього було дуже багато планів на життя, але війна обірвала його земний шлях.
22 червня Сергій загинув під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу на Луганському напрямку.
«Трапилася біда, не стало хорошого батька, коханого чоловіка, чудового сина і надійного брата. Потускніло небо навкруги, стало непривітно й холодно», — каже мати загиблого Героя.
Сергій відійшов у вічність, залишивши нам приклад мужності й честі. Тож збережемо пам’ять про нього в кожному нашому «завтра».
Світла пам’ять, вічна вдячність і низький уклін нашому Герою. Його ім’я назавжди житиме в наших серцях!
